Сценарій свята до 8 Березня « Усміхніться, рідні матусі»
Перша частина свята- учні співають пісню про маму. Розповідають власні вірші написані про кожну маму.
Друга частина свята- сценки, зіграні учнями, з відомих п’єс, вистав,казок.
Друга частина свята:
(Фон. музика – щебет птахів, півень кукурікає)
Ведуча: А щоб наші матусі, бабусі булі завжди усміхненими, радісними, ми покажемо уривки відомих українських п`єс, казок про долю жінки на одвічні теми.
Уривок з п’єси І. Котляревського ”Наталка - Полтавка”. Діло було в Полтаві.
(* Сцена прибрана у вигляді укр. села. Подвір’я. Тин. Криниця. Іде Наталка, співаючи, пісню)
Наталка: Розквітає рута – м`ята,
Моркви – помідори,
Женихів кругом багато
Так усі – потвори
Де мій сокіл, я питаю,
Мій Петро коханий?
Бо без нього борщ скисає
І картопля в’яне…
Прислухається. Чути стукіт у двері.
Знов хтось в двері стука –
Це пан Возний, мабуть …
(Входить Возний одягнений багато, але з несмаком,з телефоном, суржик у мовленні.)
Возний: (цитує з книгою)
Я пришов к тєбє з приветом
Россказать, што сонце встало…
Наталка: Краще б замість Фєта
Ти приніс шматочок сала!
Возний: Не дивись, що я маленький
А дивись в мою кишеню!
Як за мене вийдеш заміж –
Дам долярів цілу жменю!
(Возний трясе пачкою грошей)
Наталка: Забирайся геть, небого!
Нам таких, як ти, не треба!
Якщо вийду я за кого,
То вже точно не за тебе!
Возний: Я ж крутий предпрініматель.
В мене лічная кобила!
Все, що схочеш, будеш мати,
Тільки б мене полюбила!
Наталка: Ой, вертайся ти до хати,
Не дивись на чорні брови!
Як мені тебе кохати,
Якщо ти не знаєш мови?!
(Наталка підносить гарбуза)
Наталка: Знов когось несе до мене
Виборний приїхав!
(Виборний – зверху піджак зі знаком депутат, знизу шаровари.
Виборний: Наталка, ти мене лишила сну,
Як я побачив – твоїх очей дніпрову глибину
Чи думав, що таку красу зустріну?
Недаром батьківщиною слонів
Назвали нашу славну, рідну Україну!
Наталка: Яких слонів? Пан Виборний агов!
Він правду каже – очманів та й годі…
Та ви мені через свою любов
Всі буряки стоптали в городі!
Виборний: Я – щирий українець – патріот,
і регулярно маю те, що маю,
Я повсякчасно дбаю про народ
Тому без черги хабарі приймаю!
Наталка: Від мене гарбуза тримай –
і хобот свій не сунь, куди не треба!
(Наталка підносить гарбуза)
Наталка починає пісню 1 куплет
З’являється Петро співає 2 куплет
Петро: Вийшов час тобі страждати,
Потерпати лихо…
Я до тебе, люба Нато,
Назавжди приїхав!
Наталка: Я люблю тебе одного,
Соколе, мій Петре!
За тобою йти готова
Хоч три кілометри!
Ведуча: Поки Наталка – Полтавка і Петро співали пісень, в іншому мальовничому куточку весело гомоніли два куми!
Кум: Здорово був, Хомо!
Хома: Здоров!
Кум: А що то ти жуєш? Чи ще не снідав сьогодні?
Хома:Ні.
Кум: А чому?
Хома: Та було зайшов до хати, а сніданок ще не був готовий.
То я з’їв шматочок хліба і два шматка сала, поті випив ще півлітра молока…
Та так і ходжу, не снідавши.
А ти ж звідки мандруєш, куме?
Кум: А я у перукаря вирішив побувати. Ти знаєш, зайшов, як завжди, привітався та й запитую:
Що це у вас сьогодні й черги нема?
А він мені й каже:
Та ось зранку сиджу і ніякий чорт не приходить. Це ви перший.
Хома: То ти, друже, ще знаходиш час і до перукаря зайти і розчісуєшся, мабуть, кожного дня?
Кум: А що?
Хома: Та я раз на місяць розчешусь, то вже так намучусь…
Кум: Співчуваю, друже.
Хома: А я все хотів тебе спитати, куме, що це ти вчора на ліву ногу кульгав, а сьогодні на праву?
Кум: А тобі б набридло на одну й ту саму ногу кульгати?
Хома: Та хто зна…
Слухай, куме, а чи не позичиш мені сто гривень?
Кум: У мене тільки десять.
Хома: Нічого. Позич десять, а дев’яносто будеш винен.
Кум: Ой, куме, дивися, он твоя хата горить…
Хома: Та ні, не хвилюйся, то моя жінка перед святом рядно трусить. Піду, бо вже,мабуть заждалася.
Кум: Ну то ходімо, нам якраз по дорозі.
Ведуча: Отак, балакаючи, аби нічого не робити вдома, наші куми стали свідками сватання на Гончарівці
Кум: Тихіше, Хомо, ти диви,хто це біля нашої Уляни вишивається?
Хома: Та це ж Стецько. Кандзюби син.
Кум: А ну послухаймо, що воно буде…
(ховаються за тином)
(Стецько іде скоро, розявив рот, махає руками, бачить Уляну, сміється, з захватом говорить)
Стецько: Та й патлата!... А що в вас варили?
Уляна: (сумно) Нічого!
Стецько: (згадує) Ну!...ну!... а тепер … що?
Уляна: Що?
Стецько: Що?
Уляна: Що?
Стецько: Що?
Уляна: Що? Нічого?
Стецько: Брешеш – бо, як нічого? Батько казав, розпитай її обо всім. А хто зна, об чім її розпитувати! Я усе попробував.
Уляна: Так іди до батька тай розпитай?
Стецько: Так він добре казав. Не іди каже, поки обо всім не домовишся.
Уляна: Ні об чім нам домовлятися.
Стецько: Як ні об чім, коли ти вже за мене ідеш?
Уляна: Ні, голубчику, сього ніколи не буде.
Стецько: А чом не буде?
Уляна: Тим, що я за тебе не піду.
Стецько: А батько казав, що ти підеш.
Уляна: Не піду!
Стецько: Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся та пісеньки заспівай, то вона і піде.
От я і співаю:
(співає пісню)
А що чи хороша моя пісня?
Уляна: Така точнісінько, як ти, що нічого не второпаєш.
Ось слухай я тобі заспіва (співає пісню)
А що чи гарна моя пісня?
Уляна: Погана!
Стецько: Оце ж увечері і старостів пришлемо. Чи присилать?
Уляна: А як же? Присилай, присилай … (в сторону)
Побачиш в мене гарбуза.
Стецько: А піч колупатимеш?
Уляна: А як же. От так всю поковиряю.
(Дере його по обличчю пальцями)
Стецько: Бач, яка норовлива. Трохи баньок не виколупала.
Як ми оженимось, то що будемо робити?
Га?
Уляна: Ти знаєш, я не знаю.
Стецько: Еге! Я тобі розкажу. Мене батько навчив (сміється).Напечемо коржів, зомнемо маку, та намішаємо з медом, та й посідаємо, та й їстимемо. Ото гарно жонатому!
(співає пісню і виходять зі сцени)
Ведуча: От таке воно залицяння, сватання. Та що там й казать.
Варто лиш кожному своє згадати…
А яке ж село та без вечорниць…
Ось уже дід з бабою чекають гостей до вечері.
(стіл, застелений вишитою скатертиною.)
Баба: Діду, годі тобі вже той часник товкти.
Та вдягни чисту свитку бо скоро діти приїдуть на вечорниці.
Дід: Га? Ти до мене?
Баба: Та ні, то я Миколі Угоднику кажу.
(дід підходить до ікони, хреститься: “Святий Миколо Угодник…”)
Баба: Матір Божа! Зовсім сліпий став. Нічого не бачить. Сорочку обтруси, бороду розчеши, а то висить, як собачий хвіст!
(Стукіт у двері. Заходить Хлопчик і дівчинка в українському вбранні, кланяються)
Хлопчик і Дівчинка: Добрий вечір господарі милі, ми до вас на вечорниці завітали.
Баба: Добрий вечір, заходьте і сідайте на лави.
Гриць: Христю, ти мені ледь ногу не роздавила.
Христя - мистя
Вуха з листя
Ніс – цибулька
Зверху гулька.
Христя: А ти Гриць питатий
Соломою напхатий
Гвіздочками прибитий
Щоб не бути сердитим.
Баба: Та годі вам, дітоньки, сваритися. Краще пиріжки мої скуштуйте.
Гриць: Діду, як ваше село називається?
Дід: Га? Що ти кажеш? Кажи голосніше.
Гриць: Я питаю, як ваше село називається?Ну «деревня»
Дід: А-а-а. Дерев`я. Є у нас дерев`я. Берези, клени, тополі.
Христя: Діду, а хто у вас в селі найстарший?
Дід: А-а-а. Найстраший – моя баба.
Христя: Та ні, ну, кого у вас, у селі бояться?
Дід: А-а-а Бугая. Як задере хвіст, то старе й мале тікає.
Разом: =Ой, діду, краще ми підем.
Дід: = Е ні! Заждіть Я відповів на ваші питання. А тепер і ви на мої відповідайте!
Іду це я вранці біля річки,а воно плиг у воду і попливло, і попливло
Хлопець: Може то жаба!
Дід: Та ні не баба! Баба здорова, а воно маленьке.
Христя: Може то щука?
Дід: Ні, не щука
Хлопець: Може то окунь?
Дід: Ні, не боком. Сам бачив прямо пливло
Разом: Ой, діду, краще ми підем.
(Виходять,танцюючи)
Ведуча: Ох і веселі ті вечорниці.
А ще як хтось слівце вдале скаже.
І не одне й не два.
Але як забагато балакає, то вже біда.
Немає гірше од людини,
Що не вміє язик за зубами вдержати.
(Виходить Петро в укр.костюмі)
Петро: Гарна у мене жінка Хвеська,
усім гарна, та тільки на язик швидка.
Що їй не скажу, усе своїм язиком розплеще.
Уже прохав, вмовляв, сердився – нічого не помагає!
От раз поїхав орати та й виорав гроші, скарб.
(до жінки, яка на лаві щось шила)
От диво, я сьогодні гроші знайшов!
Хвесько: Йо-й!? Де ж вони, чоловіче? О тепер будемо багаті!
Петро: Та не дуже, бо як економ довідається, то одніме.
Хвесько: А як ж він довідається.Та я ж нікому не скажу. Не зійти мені з цього місця.
(Хвеська посиділа, походила по хоті, далі каже:)
Як-таки про своє щастя не розказати?Побіжу до Меланки.
(Виходить Меланка. Хвеська до неї )
Добридень (боїться сказати) Ой, хотіла справити собі нові чоботи до свята,так нема за що й справити.
Меланка: Що правда, то правда, кумасю, я ж кажу!
Хвеська: Та може, бог дасть, скоро не будемо вбогі…
Меланка: Як-то так? (нашорошила вуха)
Хвеська: Ох, куманю, не знаю, як і казать,
Меланка: Та кажіть- бо, кажіть (вмовляє)
Хвеська: Не знаю, як і казати, бо це діло таке, що нікому, нікому не велів чоловік казати!
Меланка: Ох, ненько! Та хіба я ж така?Та я все одно, що стіна!
Хвеська: Ну, кумасю, це вже я вам тільки,
Та глядіть – нікому, нікому!
(Пошепки про гроші розповідає …)
Та мій Петро гроші виорав…
Хвеська йде з хати. Меланка за хустку.
Меланка: Ой,побіжу до Пріськи.
- Кумочко, чи ви чули!..
Ведуча: Ви посміхались, наші любі мами і бабусі. Очі сяяли. Це найкраща нагорода нам. Нехай ваші діти радують Вас. Посміхайтесь, будьте здоровими і щасливими!…
Пісня…(«І в вас і в нас хай буде гаразд…»)
Комментариев нет:
Отправить комментарий